Вивчення музичної Шевченкіани у початковій школі

У статті висвітлюється вплив народної пісні на музикальність поезії Т. Г. Шевченка та появу музичної Шевченкіани, сформованої з українського фольклору, творів професійних композиторів і композиторів-аматорів. Піднімається важливе питання виховного впливу музичного спадку Шевченкового слова на формування духовних цінностей школярів, розкриваються такі форми роботи з учнями початкових класів на уроках музичного мистецтва та у позакласній діяльності як дослідницький проект, шкільне тематичне свято.

Шевченко – це сама Україна. Без нього не мислимо себе як народ, як нація. Борис Олійник [3, 1]

Такі постаті, як Шевченко, є в кожного народу. Народ береже їх, як святині. Українському народу неймовірно пощастило мати такого генія, адже він говорив віршами не від імені народу, а устами народу. Шевченко – людина з академічною освітою, блискучий поет, прозаїк, драматург, художник, інтелігент. Самим своїм єством на світовому, духовному видноколі він вивищується як постійна, незмінна величина. Ми щасливі, що доля подарувала нам такого світоча. Минає два століття з дня його народження, і цей проміжок часу дає нам право говорити про те, що «народ, який спородив такого генія, гідний того, щоб на повний зріст стояти з відкритим чолом, як рівний з рівними, серед найповажніших світових націй» [3, 1]. Але разом з тим на нас, педагогів, покладається велика відповідальність за те, чи виростуть наші вихованці гідними імені геніального співця України. Тому ми вважаємо, чим раніше діти почнуть черпати мудрість із могутнього Шевченкового джерела, тим повніше успадкують духовні скарби минулого, тим глибше усвідомлюватимуть життєву правду, всю повноту людських цінностей. Уроки музичного мистецтва в початковій школі дають можливість дітям не тільки доторкнутися до поетичного слова Шевченка, а й через музичні враження глибоко відчути емоційні переживання, які несе в собі синтез поезії і музики. На уроках та у позакласній роботі ми маємо нагоду розкрити дітям усю красу і музичність нетлінного Шевченкового слова. На превеликий жаль чинні програми з музичного мистецтва [2, 213-244; 4, 344-371] збіднені репертуаром музичної Шевченкіани, доступної сприйманню молодших школярів. Однак, тісна співпраця з учителями початкових класів, які на уроках читання досить широко знайомлять учнів з поетичною спадщиною поета, відкривають для нас можливість розширити горизонти музичного світогляду школярів з точки зору долучення їх до такого важливого явища як Шевченко і музика. Загальновідомо, що животворним джерелом творчості поета була народна пісня. Художня сила фольклору та професійної музики мали велике значення в його житті і творчості. В свою чергу геніальна поезія Шевченка мала і зараз має великий вплив на музичне мистецтво, всі його жанри. Пісні, романси, хорові та інструментальні п’єси, симфонічні твори, опери – ось неповний перелік жанрів музичної Шевченкіани. Поезія Шевченка глибока, наче криниця народної мудрості. Твори поета асоціюються з кращими фольклорними зразками. З особливим піднесенням він ставився до українських дум, історичних пісень та їх виконавців – кобзарів і лірників – речників героїчного минулого. Витоки своєрідної образності поезії митця знаходимо в народній творчості, в музикальності його поетичного мислення. Поет нерідко широко користувався символами-образами, запозиченими з давньослов’янського епосу, міфологічної літератури. Інколи віршовані рядки нагадують козацьку думу:

У неділю вранці-рано Синє море грало, Товариство кошового На раді прохало [6, 247],

часом – танцювальну пісню: Якби мені черевики, То пішла б я на музики, Горенько моє! [6, 428]

Такі твори є найкращою ілюстрацією жанрової різноманітності українських народних пісень і безпосереднього впливу конкретно-інтонаційних зразків фольклору під час вивчення теми «Музика мого народу» в 4-му класі [2, 238; 4, 366]. Але не тільки на уроках ми розглядаємо тему тісного зв’язку поезії Шевченка з музикою. Досить широкий простір для дослідження і втілення у практичну діяльність музичного спадку Шевченкового слова у початковій школі надають різноманітні форми позакласної роботи. Це підготовка і презентація учнівських проектів, шкільні свята, конкурси, виставки тощо. Працюючи над дослідницьким проектом «Співучий Кобзарик», четвертокласники розшукали не тільки пісні на вірші Шевченка, а й цікаві матеріали про їх створення. Юні дослідники дізналися, що народна пісня стала невід’ємною частиною духовного світу малого Тараса. Вона не тільки розвивала, збагачувала його творчу фантазію, а й допомагала зрозуміти найтонші порухи людської душі. Майбутній поет увібрав перші життєві враження разом із журливими мелодіями матері, героїчними піснями, які співав йому дід. Від батька він переймав чумацькі пісні, від сестри – ліричні та жартівливі. З віком ставлення до народної пісні у Шевченка поглиблювалось, він навчився розуміти складну символіку народного образотворення. В одному з віршів, написаних у Кос-Аралі, поет так висловився про пісню:

А вона мене порадить, І порадить, і розважить, І правдоньку мені скаже [6, 450].

Поет знав напам’ять величезну кількість народних пісень різних жанрів. Коли Шевченко співав своїм прекрасним тенором, супроводжуючи собі грою на гітарі, друзі тамували подих, не могли без душевного щему слухати його спів. Народженню деяких поезій передували мелодії, які наспівував Шевченко. Ця особливість мистецького сприйняття, відчуття невід’ємного зв’язку слова і музики зумовила появу різноманітних варіантів музичних інтерпретацій його творів у багатьох музичних жанрах. І це цілком закономірно, адже однією з особливостей Шевченкового віршування було народження словесного образу разом з інтонаційним відчуттям поетичної «мелодії», а часом і в поєднанні з певним наспівом. Глибинне проникнення в стихію народної пісенності стимулювало появу музичної Шевченкіани, створеної народними співцями, композиторами-професіоналами та аматорами. Учні-дослідники знайшли приклади музичного втілення поезій Шевченка різними авторами. До створеного ними «Співучого Кобзарика» вони внесли два варіанти пісні «Зацвіла в долині» – українську народну та пісню композитора Аркадія Філіпенка. Не менш захоплюючим було відкриття юними дослідниками двох народних варіантів та авторського втілення композитора Якова Степового поезії Шевченка «Зоре моя вечірняя». Аналізуючи різні варіанти пісень на один і той же текст, учні відзначили, що народні та авторські мелодії зберегли традиційний для багатьох українських пісень важливий вокальний прийом розспівування одного складу на декілька звуків, що надає пісні наспівного, кантиленного звучання. Відкриттям для школярів став факт встановлення авторства деяких пісень, які дуже часто вважаються народними. Це стосується знаменитого хору на слова Т. Шевченка «Заповіт». У кінці ХІХ століття палкий шанувальник творчості поета, полтавський учитель, музикант Гордій Гладкий написав цей твір як одне із завдань з гармонії, і ніхто не надав тоді цьому особливої уваги. І тільки згодом, коли пісню почали співати в хорових гуртках, а через кілька років надрукували в Полтаві і виконали в Києві, «Заповіт» став швидко поширюватися не лише в Україні, а і за її межами. Його мелодія, заснована на традиціях українського музичного фольклору, вражає своєю красою і величчю. Вона якнайкраще передає глибину й багатство змісту славетного твору. Ідеї та образи «Заповіту» полонили творчу уяву багатьох композиторів, зокрема М. Лисенка, М. Вербицького, В. Заремби, К. Стеценка, Я. Степового, М. Леонтовича, Л. Ревуцького, М. Вериківського, С. Людкевича та ін. Нині відомо 60 музичних творів різних жанрів на текст Шевченкового вірша [5, 16-17]. «Заповіт» Шевченка зазнав усебічної фольклоризації. Існують не тільки народні пісні, а й легенди, прислів’я та приказки, у яких звучать Шевченкові образи. Учні-дослідники зафіксували кілька зразків народної мудрості:

Тарасів «Заповіт» облетів увесь світ. Хто читав «Заповіт», – рвав кайдани, рушив гніт. Шевченківський «Заповіт» житиме тисячу літ.

Як пісня цей твір увійшов у фольклор не лише українського, а й білоруського, молдавського та інших народів [5, 17]. На початку ХХ століття була написана мелодія до вірша Т. Шевченка «Думи мої». Хоча відомо кілька зразків музичного втілення цього поетичного шедевра – народна пісня, пісня І. Чернишова – найбільш популярним став загальновідомий тепер варіант. Виявилося, що автором цієї пісні є композитор-аматор К. І. Борисяк, який написав цей твір у середині 1910-х років, але поширення хору починається з 20-х років, коли його почала активно популяризувати Перша кобзарська капела [1, 7]. Цікавою для учнів стала історія виникнення і побутування пісні «Реве та стогне Дніпр широкий». У середині 70-х років ХІХ століття в Одесі Данило Крижанівський написав романс на цей текст, який у процесі фольклоризації набув рис гімну, що підсилювало драматизм поетичної першооснови. Результатом дослідницької роботи над проектом стала рукописна збірка пісень на вірші Т. Шевченка «Співучий Кобзарик», сторінки якої учні оздобили українським орнаментом, а на титульній сторінці розташували фото Великого Кобзаря. До збірки увійшли такі пісні на вірші поета:

«Реве та стогне Дніпр широкий», музика Д. Крижанівського; «Думи мої», музика К. Борисяка; «Зоре моя вечірняя», 1-й варіант: музика народна; «Зоре моя вечірняя», 2-й варіант: музика народна; «Зоре моя вечірняя», 3-й варіант: музика Я. Степового; «Садок вишневий коло хати», музика народна; «Вітер в гаї не гуляє», музика народна; «Тече вода з-під явора», музика народна; «Над Дніпровою сагою», музика народна; «Зацвіла в долині», 1-й варіант: музика народна; «Зацвіла в долині», 2-й варіант: музика А. Філіпенка; «І ти моя єдиная», музика народна; «Ой три шляхи широкії», музика народна; «Дивлюся, аж світає», музика народна; «Якби мені черевики», музика народна; «По діброві вітер віє», музика народна; «Заповіт», музика Г. Гладкого.

Зібрані учнями матеріали неодноразово використовували під час підготовки і проведення шкільних свят. Зокрема на «Шевченківському святі», розповідаючи про життєвий і творчий шлях Великого Кобзаря, учні виконують пісні на вірші поета «Зацвіла в долині», «Зоре моя вечірняя», «Тече вода з-під явора», «Якби мені черевики», слухають в аудіозапису пісні «Реве та стогне Дніпр широкий», «Думи мої», «Заповіт». Підтвердженням глибокої поваги і пошани до славетного сина українського народу є музичні твори про Шевченка, які учні виконують з особливим піднесенням. Це пісня С. Козака на вірші В. Лучука «Рушник» та пісня М. Гайворонського «Поклін тобі, Тарасе». Маємо надію, що копітка праця над вивченням музичної Шевченкіани, яка проводиться з молодшими школярами, дасть міцні паростки духовного зростання вихованців на кращих зразках культурного надбання українського народу, збагаченого генієм Великого Кобзаря.

Література

1. Методичні рекомендації «Шевченко і музика» / Андрос Н.І., Хурсіна Ж.І., Філенко Т.Ю. – Кіровоград, 1988. – 28 с. 2. Навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням українською мовою. 1-4 класи. – К.: Видавничий дім «Освіта», 2011. – 392 с. 3. Олійник Б. Він говорив устами народу // Початкова школа. – 2004. – № 3 (417). С. 1. 4. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-4 класи. К.: Початкова школа, 2006. – 432 с. 5. Тарас Шевченко. «Заповіт» мовами народів світу. / Укладач Хоменко Б.В. – К.: Наукова думка, 1989. – 246 с. 6. Тарас Шевченко. Кобзар. – К.: Дніпро, 1985. – 640 с. 7. Шевченківський словник. У двох томах. – К.: 1978. – Т.2. – С. 362-379.

#Статті