Система роботи вчителя початкових класів над формуванням та розвитком математичного мислення школярі

Головна мета навчання математики – розвинути певні здібності розуму.

С.Д.Пуассон, французький математик, механік,фізик, астроном,філософ

Одне із найважливіших завдань школи – давати підростаючому поколінню глибокі і міцні знання основ наук, виробляти стійкі уміння й навички, застосовувати їх на практиці. У зв'язку з цим потрібна така організація навчання, яка б дозволила учням легко включатися в роботу, навчатися зацікавлено і результативно. Вирішальна роль у цьому належить учителю, адже саме від нього залежить організація навчального процесу, наповнення його цікавим змістом, застосування сучасних методів, прийомів і форм навчання з урахуванням рівня підготовленості класу, інтересів, індивідуальних і вікових особливостей кожного учня. За виконання цих умов можна розраховувати на досягнення високих результатів. У молодшому шкільному віці відбувається бурхливий розвиток інтелекту. Можливість розвитку творчих здібностей дуже висока. Але розвиток мислення молодших школярів і зокрема математичного залишається найменш розробленою методичною проблемою сучасної школи. Багато педагогів і психологів висловлюють думку про те, що початкова школа є «зоною підвищеного ризику», тому що саме на етапі початкового навчання в силу переважної орієнтації вчителів на засвоєння знань, умінь і навичок відбувається блокування розвитку здібностей у багатьох дітей. Однак проблема розвитку творчого математичного мислення молодших школярів є досить актуальною, адже вона пояснюється: - потребою суспільства у творчо мислячих людях; - недостатнім ступенем розробленості проблеми в практичному та методичному плані; - необхідністю узагальнення та систематизації досвіду минулого і сьогодення з розвитку творчого математичного мислення в єдиному напрямі. Теоретичну основу розвитку математичного мислення школярів у процесі спеціальним чином організованої навчальної діяльності складають психолого-педагогічні теорії Р.С. Нємова, Б.М. Теплова, Л.С. Виготського, А.А. Леонтьєва, С.Л. Рубінштейна, Б.Г. Ананьєва, М.С. Лейтеса, Ю.Д. Бабаєвої, В.С. Юркевич. Усі дослідники, які займалися проблемою математичних здібностей (А.В. Брушський А.В. Белошістая, В.В. Давидов, І.В. Дубровіна, З.І Калмикова, Н.А. Менчинська, А.Н. Колмогоров, Ю.М. Колягін, В.А. Крутецкій, Д.Пойа, Б.М. Теплов, О.Я. Хінчін) відзначають насамперед специфічні особливості психіки математично здатної дитини (а також професійного математика), зокрема гнучкість, глибину, цілеспрямованість мислення. А.Н. Колмогоров, І.В. Дубровіна своїми дослідженями довели, що математичні здібності проявляються досить рано, зокрема математичне мислення. В результаті цілеспрямованої роботи з розвитку математичного мислення в учнів підвищується рівень успішності та якості знань, розвивається інтерес до предмету. Незважаючи на постійне вдосконалення форм і методів роботи, у розвитку творчого математичного мислення є істотні прогалини. Це можна пояснити наступними причинами: - зайва стандартизація та алгоритмізація методів вирішення завдань; - недостатнє включення учнів у творчий процес розв’язування задачі. Практика показує, що лише уроків математики недостатньо для досягнення високих результатів, адже робота над реалізацією творчого потенціалу кожного учня потребує значного часу, особистісно-зорієнтованого підходу. Тому позакласна робота, а саме факультативні заняття з математики, дають додаткові можливості у здійсненні диференційованого підходу до учнів для досягнення планованих результатів. Але методичних посібників для проведення факультативних занять з математики в початкових класах катастрофічно мало, можна сказати з упевненістю, що їх немає. У навчальному посібнику М.А. Байтової, Г.В. Бельтюкової «Методика викладання математики в початкових класах» дається коротка характеристика позакласної роботи та її форм. В інших джерелах (статтях, тезах) містяться загальні вказівки до проведення позакласної роботи. Виникло протиріччя між необхідністю проведення факультативних занять з молодшими школярами та недостатнім рівнем розробленості методичних питань їх організації і проведення. Цим пояснюється актуальність проблеми методики проведення факультативних занять з математики в початкових класах загальноосвітньої школи. У зв'язку з цим я обрала тему самоосвіти «Розвиток математичного мислення молодших школярів шляхом використання нестандартних завдань на уроках та у позаурочний час», над якою працювала протягом останніх семи років. Сутністю роботи є діяльність учителя спрямована на створення умов для активної, свідомої, творчої діяльності учнів; удосконалення взаємодії вчителя та учнів у процесі розв'язання текстових задач; розвитку математичного мислення школярів і виховання у них працьовитості, працездатності, вимогливості до себе. Виявляючи причини успіхів і невдач учнів, я визначаю, що саме впливає на діяльність учнів і залежно від цього цілеспрямовано планую подальшу роботу. Умовами забезпечення успіху є: - ерудиція, високий інтелектуальний рівень учителя; - творчий пошук форм, методів і прийомів, що забезпечують підвищення рівня математичного мислення учнів; - уміння прогнозувати позитивне просування учнів у процесі використання комплексу вправ з розвитку математичних здібностей; - бажання учнів пізнати нове в математиці, брати участь в олімпіадах, конкурсах, інтелектуальних іграх. Для здійснення якісної роботи з розвитку творчого математичного мислення застосовую наступні інноваційні прийоми педагогічної діяльності: - факультативний курс «Нестандартні і цікаві завдання»; - використання ІКТ; - комплекс вправ для розвитку всіх компонентів математичного мислення, які можна сформувати в початкових класах. Завдання, що сприяють досягненню даної мети: - постійне стимулювання та розвиток пізнавального інтересу учня до предмету; - активізація творчої діяльності дітей; - розвиток здатності і прагнення до самоосвіти; - співпраця вчителя і учня в процесі навчання. Навчальна діяльність відбувається в умовах класно-урочної системи та позакласної роботи. Порівнюючи класно-урочну форму роботи та факультативні заняття з математики, я виявила ряд відмінностей.

1. За своїм змістом факультативні заняття строго не регламентовані державною програмою. Однак при відборі завдань з математики для занять безпосередній зв’язок з поточним програмним матеріалом бажаний, хоча і не обов’язковий. Потрібно виходити із загального рівня знань і вмінь учнів з математики. Але це не означає, що самі завдання на факультативних заняттях за формою повинні бути точно такими, які зустрічаються на уроках (розв’язання прикладів, задач тощо). 2. Якщо уроки плануються на 40 хвилин, з яких 2-3 хвилини відводяться на нестандартні завдання, то такі ж завдання на факультативних заняттях залежно від змісту і форми проведення можуть бути розраховані і на цілу годину. 3. Якщо класно-урочна форма потребує постійного складу, то для факультативних занять діти з одного або з різних класів можуть об’єднуватися в групи за принципом добровільності. Проте факультативні заняття з класно-урочною формою мають і загальні риси.

1. В обох видах роботи у процесі навчання молодших школярів спостерігаються одні й ті ж дидактичні принципи: науковість, доступність, послідовність, систематичність, свідомість, наочність, індивідуальний підхід. 2. Обидва види роботи як частини одного навчально-виховного процесу діють не тільки на формування знань, умінь, навичок, а й сприяють розвитку творчих здібностей учнів, вихованню моральних якостей. Розумне поєднання класно-урочної і факультативної форми роботи досить перспективне і дозволяє більш повно реалізувати завдання розвитку творчих математичних здібностей школярів. Цьому сприяють такі чинники: 1. Робота над розвитком усіх учнів. 2. Навчання на високому рівні труднощів завдяки використанню нестандартних завдань. 3. Просування у вивченні матеріалу швидкими темпами. На мою думку, факультативні заняття з математики в початковій школі мають велике значення. По-перше, різноманітні види цієї роботи в їх сукупності сприяють розвитку пізнавальної діяльності учнів, зокрема, розвивають сприйняття, увагу, пам’ять, мислення, мову, уявлення. К. Д. Ушинський говорив: «Жоден наставник не повинен забувати, що його найголовніший обов’язок складається з того, щоб привчити вихованців до розумової праці і що цей обов’язок найбільш важливий, ніж передача самого предмету». По-друге, факультативні заняття сприяють формуванню творчого мислення учнів, елементи якого виявляються в процесі вибору розв’язання задач, у прояві математичної кмітливості, в конструкції різних геометричних фігур, під час проведення математичних ігор тощо. Важливою умовою у досягненні поставленої мети і великою педагогічною цінністю є створення атмосфери розумової зацікавленості на факультативних заняттях. Для цього існують різні педагогічні прийоми: хвилини цікавої математики, ігрові ситуації, легкий гумор тощо.

Наявність легкого і розумного гумору в змісті математичних завдань, у їхньому оформленні викликають нестандартне мислення, що сприяє творчому розвитку дітей. Атмосфера легкого гумору створюється шляхом включення в ситуацію задач, задач-розповідей, завдань героїв казок, включення задач-жартів, шляхом створення ігрових ситуацій та веселих змагань. Але треба пам’ятати, що гумор повинен бути доступним розумінню дітей, добрим, створювати бадьорий настрій. Цей стан піднесеності зберігається в пам’яті школярів і створює один зі стимулів для участі у наступних видах позакласної роботи з математики.

Завдання з цікавої математики – математичні ігри – можуть давати дітям не тільки задоволення, а і служити засобом розумового розвитку. Для збудження і підтримання інтересу завдання повинні задовольняти наступні умови: 1. Бути не схожими на звичайні математичні завдання, запропоновані на уроках. 2. Зміст завдань повинен бути зрозумілим дітям. 3. Розв’язання завдань повинно бути доступним кожному з присутніх учнів. 4. Відповіді повинні отримуватися швидко, якщо необхідні обчислення, то вони повинні виконуватися тільки усно. Хвилини цікавої математики проводяться епізодично. Вони можуть плануватися вчителем у зв’язку з поставленою метою, наприклад, викликати у дітей інтерес до організації математичного гуртка, випуску газети, підготовки математичного заходу тощо. Діти люблять незвичайні задачі у віршах. Тому в зручну для цього хвилину вчитель може почати бесіду так: «Діти, ви знаєте вірш С.Я. Маршака «Багаж»?» Звичайно, серед дітей знайдуться такі, які знають його напам’ять. Після цього запропонувати прочитати його хором. А потім сказати: «Тепер послухайте задачу: Дама здавала в багаж: Диван, чемодан, саквояж, Картину, корзину, картонку Й маленького песика Джонку. Та тільки дзвінок пролунав, Втекло із вагона щеня. Діти, порахуйте швидше, скільки залишилось речей?» З цікавістю діти беруться відгадувати прості ребуси. При цьому необхідно запропонувати не будь-які ребуси, а тільки ті, які мають визначений зв’язок з математикою: або в його зображенні зустрічаються математичні знаки, або у відповідях утримується математичний термін, або завдання, яке включає першу і другу ознаки одночасно. Ребуси можна заздалегідь зобразити на аркушах паперу, тоді у будь-який час учитель може запропонувати дітям їх для відгадування. Наприклад: «Діти, відгадайте, які слова записані за допомогою букв та інших знаків? пі2л , 7я, мі100, 100лиця». Діти завжди із зацікавленням відгадують загадки. Тут також слід звернути увагу на те, що загадки повинні мати якісь математичні елементи. Частіше за все таким елементом є число, яке утримується у загадці і служить ознакою, за якою відбувається пошук відповіді. В інших загадках можуть зустрічатися математичні відношення («рівність», «більше», «менше») або відповіддю служить термін, пов’язаний з математикою. Наприклад: 1) Дім без вікон і дверей, Як зелений сундучок, В ньому 6 кругленьких діточок. Називається ... ( стручок). 2) Що це за 7 братів: роками рівні, іменами різні (дні тижні). Корисно буває запропонувати і задачі-жарти: 1) Росте 4 берези. На кожній березі по 4 гілки. На кожній гілці по 4 яблука. Скільки всього яблук? (На березі яблука не ростуть). 2) 4 мишки гризли скоринку сиру. Підкралася кішка і схопила одну мишку. Скільки мишок продовжувало гризти скоринку сиру? (Ніскільки, бо всі миші порозбігалися). В результаті знайомства дітей з елементами цікавої математики у хвилини відпочинку у них може виникнути інтерес до систематичного проведення групових занять. У свою чергу позаурочна робота над нестандартними завданнями створює додатковий стимул для творчості учнів, розвитку їх математичного мислення.

Отже, у моїй практиці склалася система роботи, яка включає такі компоненти: 1. Діагностика вихідного рівня розвитку математичного мислення учнів. 2. Прогнозування позитивних результатів діяльності учнів. 3. Створення умов для включення у діяльність кожного учня. 4. Реалізація комплексу вправ з розвитку математичного мислення у навчальному процесі. 5. Виконання та складання учнями й учителем завдань олімпіадного і творчого характеру. 6. Участь учнів в олімпіадах і конкурсах з математики.

Таким чином, розвиток математичного мислення учнів досягається при послідовній і цілеспрямованій роботі шляхом використання різних форм навчання, розробки та застосування методів і прийомів, спрямованих на досягнення прогнозованого результату. Система роботи забезпечує підвищення рівня математичного мислення більшості учнів, продуктивність і творчий напрямок діяльності. Учні показують стійкий інтерес і позитивне ставлення до предмета, високий рівень знань з математики, успішно виконують завдання

Дивіться також: Ефективність педагогічного досвіду вчителя початкових класів Крипак В.В.у досягненні результативності творчого розвитку молодших школярів (Борисенко О.О., заступник директора з НВР)

#Математика #Статті #Методика