Поетичні гени Шевченківської творчості в музиці

У статті висвітлюється питання творчого процесу українських композиторів в музичному мистецтві, пов’язаного з особливостями прочитання поезії Т.Г.Шевченка, втілення поезії Шевченка у творчості українських композиторів різних історичних часів та стилістичних напрямів, погляд на розвиток музичної Шевченкіани з позиції наших днів – від її витоків у творах композиторів минулого століття до вершини монументальних полотен наших сучасників – дає можливість зробити важливе припущення, що справжнє, глибинне пізнання Шевченка та його безсмертних творінь ще попереду.

Світове призначення будь-якої нації обумовлюється тією частиною творчого доробку, який вона вносить у загальносвітову скарбницю духовних цінностей. Українська нація в процесі свого складного історичного розвитку, незважаючи на страшні перешкоди на її шляху, завжди поповнювала цю скарбницю духовними надбаннями своїх талановитих синів. Серед блискучої плеяди діячів української культури, чий доробок навічно увійшов до світової скарбниці духовних цінностей, особливе місце належить Тарасу Григоровичу Шевченку. Тарас Шевченко – постать велетенська й унікальна. Серед світових геніїв важко назвати ім’я поета, вірші якого перелились би таким широким потоком у музичні твори. Інтерпретація поезії Шевченка в музиці розпочалася ще за життя поета і триває в наші дні, набуваючи особливо актуального змісту, адже поетична думка Кобзаря завжди линула до найвищої мрії – побачити свій “народ замучений” розкутим і вільним. Творчість Шевченка залишається живим джерелом натхнення композиторів у різних країнах – Україні, Канаді, Росії, Америці, Франції та ін. З плином часу ускладнюються засоби музичної виразності у втіленні її, розтинаються жанрові межі від народних та аматорських пісень до опер і ораторій. Інтерес до Шевченкової музи не згасає. Кожне покоління митців знаходить в поезії Шевченка все нові риси біблейської мудрості, отримуючи імпульси для творчості. Тарас Григорович Шевченко – один із найславетніших поетів людства. Народні мрії, ніжну любов до рідної землі, революційну нескореність Прометея увібрала в себе поезія геніального співця України. Його вірші для багатьох поколінь стали книгою життя, книгою народної історії. Поезія Тараса Шевченка є унікальним явищем в історії загальнолюдської духовної діяльності. Животворним джерелом його творчості була народна пісня. Велика кількість віршів Шевченка виникла під безпосереднім впливом конкретних музично-інтонаційних зразків української народної творчості. Відчуття невід'ємного зв'язку слова і музики зумовила появу різноманітних варіантів музичних інтерпретацій його творів у багатьох жанрах. Пісенна природа поезії Тараса Шевченка завжди приваблювала музикантів різних епох. Сьогодні поезія Шевченка охоплена майже всіма музичними жанрами: це пісні і романси, хорові мініатюри і розгорнуті хори, монументальні кантати, інструментальні п’єси, симфонічні поеми, опери, ораторії, балети. До його творчості зверталися композитори Лисенко і Заремба, Ніщинський і Стеценко, Степовий і Людкевич. Поезія його вабила і російських композиторів – Мусоргського і Чайковського, Сєрова і Рахманінова... Слід вказати, що вже через кілька років після виходу в світ "Кобзаря" (перше видання 1840 року) почали виникати народні пісні на Шевченкові тексти. Особливою популярністю користувались вірші "Нащо мені чорні брови", "Ой одна я одна", "Тополя", "Перебендя", "Думи мої", "Вітре буйний" та інші. Більшість народних пісень, безперечно, залишились анонімними, сфольклоризувались, проте дослідникам вдалось встановити імена деяких музикантів та композиторів. Здебільшого, авторами мелодій до віршів Шевченка в період 1870–1900 років були вчителі, діячі культури, представники різночинної інтелігенції. Так, наприкінці 1870 року став поширюватись хор на слова Т.Г.Шевченка "Заповіт", написаний Гордієм Гладким – аматором з Полтави. За короткий час твір став загальновідомим в Україні та за її межами. Полтавському вчителю належить ще кілька пісень на слова Шевченка: "Ой на горі роман цвіте", "Зоре моя вечірняя", "Протоптала стежечку"... На початку століття була написана мелодія до вірша "Думи мої". Хоча відомо кілька зразків музичного прочитання цього поетичного шедевра, найбільш популярним став загальновідомий варіант. Виявилось, що автором цієї пісні є композитор-аматор К.І.Борисяк. Він написав цей твір в середині 1910-х років, але поширення хору починається з 1920-х років, коли їх почала активно популяризувати Перша кобзарська капела. Цікава історія виникнення і побутування пісні "Реве та стогне Дніпр широкий". Це було в середині 1870-х років в м. Одесі. Данило Крижанівський написав романс на цей текст, який в процесі фольклоризації набув гімнічних рис, що посилювало драматизм поетичної першооснови. Починаючи з другої половини ХІХ ст. українська професійна музика позначена могутнім впливом поезій Кобзаря. Його вірші, відтворені в художніх образах, розкривали широкі обрії життя, історії, а також своєрідність поетики народного мистецтва. Основоположник національної композиторської школи Микола Віталійович Лисенко (1842–1912) усе своє творче життя був нерозривно пов'язаний з поезією Шевченка. Молодий композитор розпочав свій творчий шлях з написання твору на слова Шевченка "Заповіт" (1868). Слідом за хором "Заповіт" Лисенко задумав написати кілька романсів на вірші з "Кобзаря". Солоспіви "Ой одна, я одна", "Над Дніпровою сагою", "Туман, туман долиною" започаткували різножанрове музичне полотно – монументальний цикл "Музика до "Кобзаря" Т.Шевченка", що складається з семи серій, куди ввійшли 81 композиція, в тому числі твори монументальних форм, а також тріо, дуети, 52 романси. В російській камерно-вокальній музиці на слова Шевченка були також написані романси Сергієм Рахманіновим та Модестом Мусоргським. С.Рахманінов написав солоспіви "Полюбила я на печаль свою" в перекладі О.Плещеєва та "Я опять одинок" на текст І.Буніна (з Шевченка). Активним популяризатором поезії Шевченка був Яків Степовий. Під час навчання в Петербурзькій консерваторії він написав перші солоспіви і ввів їх до вокального циклу "Барвінки". Це – "Із-за гаю сонце сходить", "За думою дума", "Утоптала стежечку", "Ой три шляхи широкії"... Музика цих романсів пройнята щирою, схвильованою інтонацією, властивою українській ліричній пісні та міському романсу. У Кирила Стеценка є лише один романс на вірші Шевченка – "Плавай, плавай, лебедонько" близький за музичною мовою до українських народних пісень. Спробу озвучити Шевченкові вірші зробив сучасник Лисенка Владислав Заремба. Немало прекрасних творів на слова Т.Шевченка написали композитори Галичини і Буковини – Д.Січинський, О.Нижанківський, Ф.Колеса, І.Воробкевич, В.Барвінський, С.Людкевич та інші. Значні сторінки української музичної Шевченкіани пов'язані з творами так званої "великої форми" – оперними, інструментальними, симфонічними та хоровими. Перший твір оперного жанру на текст Шевченка написав український композитор Микола Аркас. Його опера "Катерина" стала значною подією в музичному мистецтві України ХІХ ст. Поема народного гніву – "Гайдамаки" хвилювала багатьох композиторів – М.Лисенка, О.Сєрова, К.Стеценка, Р.Глієра, Ю.Мейтуса, В.Рибальченка, М.Тица. А на слова й мотив "Заповіту" написано понад півсотні музичних творів: кантати С.Людкевича і Б.Лятошинського, хори М.Лисенка, Г.Гладкого, М.Вербицького, О.Кошиця, К.Стеценка, Я.Степового, Л.Ревуцького, Д.Аракішвілі, О.Александрова; симфонічну поему "Заповіт" написав Г.Глієр, а С.Прокоф'єв одну з частин симфонічної сюїти "Семен Котко" ("Похорон") присвятив "Заповіту". «Лілея» займає особливе місце в історії українського балету. В ньому вперше засобами хореографії вдалося втілити головні ідеї поезії Тараса Шевченка. Твір виявився дуже життєздатним. З дня першої постановки «Лілеї» у Києві (26 серпня 1940 року) пройшло понад сімдесяти років, а балет як і раніше займає значне місце в репертуарі театрів. Це пояснюється тим, що композитору Костянтину Данькевичу й лібретисту Всеволоду Чаговцю вдалося створити змістовний балетний спектакль і донести до глядача думки Шевченка про трагічну долю селянської дівчини в умовах жорстокого кріпацтва. Музичну шевченкіану поповнюють твори видатних композиторів України різних поколінь: Ф.Надененко, А.Штогаренко, А.Кос-Анатольський, Д.Клебанов, І.Шамо, М.Скорик, Б.Фільц, Л.Дичко. Втілення сучасними композиторами найскладніших тем Шевченкової поезії у творах великої форми (А.Рудницький, М.Кузан, В.Губаренко, Є.Станкович) спричинилося до використання особливих виражальних засобів та драматургічних прийомів, запозичених з інших видів мистецтва, зокрема театру, опери, кінематографа. Сучасним композиторам вдалося значно розширити горизонти проникнення творчої думки в глибини художнього світу Шевченка. Ці композитори підготували добрий ґрунт для проростання поетичних генів Шевченкової творчості в музиці прийдешніх поколінь. "Посланіє" Антона Рудницького, "Неофіти" та "Псалми Давидові" Мар’яна Кузана, "Згадайте, братія моя" Віталія Губаренка, "Симфонія-диптих" Євгена Станковича — всі ці великі за масштабами, глибокі за змістом, різноманітні за засобами втілення Шевченкової поезії музичні твори височать могутніми гірськими вершинами на тлі багатого своїми традиціями та художніми надбаннями масиву української хорової спадщини. Кожен з них має не лише власну художню цінність, а й несе в собі генетичний код духовності української нації, який міститься в творчості великого Кобзаря, пронизуючи кожну його поетичну інтонацію. Головне в цих творах — принципово нове ставлення композиторів до поезії Шевченка як до глибокого чистого джерела віковічних проблем загальнолюдського звучання, до самого поета як носія вищої правди народу, яку він підніс до рівня філософських узагальнень. В поезії Шевченка відбився духовний досвід багатьох поколінь українського народу, мудрість історії і швидкоплинність сьогодення, особисті почуття і вселюдські істини. Поезія Шевченка невичерпна, як саме життя, як тисячолітні книги древніх, у яких кожне покоління людства знаходить свої відповіді на вічні питання. Сучасні митці вже зробили важливий крок до розуміння складного духовного світу Шевченка, і паростки їхньої творчості обов'язково зійдуть у художній свідомості нових поколінь, до яких вічне слово великого сина українського народу донесе чудова музика. Неоціненний вклад у духовну скарбницю людства вніс національний геній українського народу Т.Г.Шевченко. Він став символом своєї епохи і вивів українську мову і культуру на світовий рівень. І хоч багато чудових творів написано на вірші й поеми Шевченка, є ще немало прекрасних рядків, які чекають свого композитора, бо скарбниця, яку залишив поет нам у спадщину невичерпна.

Використані джерела

1. Андрос Н.І. Музична інтерпретація поезії Шевченка. – К.: Музична Україна, 1985. – 69 с. 2. Білинська М.Л. Шевченко і музика. – К.: Музична Україна, 1984. – 129 с. 3. Королюк Н. Кобзарева пісня. Поезія Тараса Шевченка і музика. - К.: Юні таланти, 1994. – 77 с. 4. Королюк Н. Полум’яне слово Шевченка в музиці. Хорова творчість українських композиторів. – К.: Вид. імені Олени Теліги, 1995. – 200 с. 5. Майданська С. Шевченко і музика. – К.: Музична Україна, 1992. – 25 с.

#Статті