Поиск

Сценарій усного журналу "Державні символи України"

Калашнікова Наталія Юріївна
14 янв. 2016 г.
7 мин. чтения

"Свою Україну любіть,

любіть її во врем'я люте,

в останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть".

(Т.Г.Шевченко)

Ведуча: Шановні гості! Вашій увазі пропонується усний журнал "Державні символи України".

Дивлюсь у віки, крізь ментреги історії,

В глибокі степи, над Славутич - ріку -

Шукаю тебе на блакитному обрії

В ряснім вишитті й золотому вінку.

Лечу до твого, Україно, народження,

Долаючи мряку густу й снігопад.

І бачу зорі наддніпровської сходження,

І сяйво її на вершинах Карпат.

Шевченкову думу даруєш народові,

Полки гайдамаків, стрільців січових.

І стяг синьо-жовтий - над нивами й водами,

У небі твоїм, на вітрах степових.

З віків повертаються втомленим поглядом:

І ти уже близько на кручі Дніпра.

І руки твої - над Чорнобильським оводом.

І голос до нас: "Воскресати пора!!!"

Пора Україно! Інакше не вижити!!!

Освячуй на подвиг Павличка, Драча...

Навчи: як усе, що вродило нам, вижати,

Як волю здобути без крові й меча.

Перша сторінка

Ведучий: Перша сторінка нашого журналу присвячена події, яка схвилювала весь світ - це проголошення незалежності України.

...Там упала бомба стопудова,

І земля розсипалась кущем.

Довго, довго зяяла пустиня,

Та весна взяла свої права.

Там розквітла квітка жовто-синя,

І сказала людям - Я жива!

(О.Веретенченко "Квітка України")

Ведучий: (зачитує): Акт проголошення незалежності України.

Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною, в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Соціалістичної Республіки урочисто

проголошує незалежність України та створення Української держави - України.

Територія України є неподільною і недоторканою.

Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.

Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення. 24 серпня 1991 року.

Верховна Рада України.

Ведуча: (зачитує) постанову Верховної Ради Української РСР Про проголошення незалежності України.

Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки постановляє:

проголосити 24 серпня 1991 року Україну незалежною демократичною державою.

З моменту проголошення незалежності чинним на території України є тільки її Конституція, закони, постанови уряду та інші акти законодавства республіки.

1 грудня 1991 року провести республіканський референдум на підтвердження акту проголошення незалежності.

м. Київ

24 серпня 1991 року

Голова Верховної Ради Української РСР

Л.Кравчук

Ведуча: Здійснилася віковічна мрія українського народу, який сказав тверде і остаточне "так" - 1 грудня 1991 року. Результати референдуму засвідчили єдність всіх наших помислів і прагнень. Україна стала вільною! Слав ж нашій Україні - вільній, воскресаючій, соборній!

Пісня "Історія нашого народу"

Друга сторінка

Ведучий: Друга сторінка присвячується нашій святині - Українському державному прапору.

"...І стяг синьо-жовтий - над нивами й водами,

В небі твоїм на вітрах степових..."

Прапор відомий з античних часів. Древні стяги були у великій шані на Русі ще за часів язичництва, а після впровадження християнства вони освячувалися образом животворного Христа. Значення стягів, як святині, зростає - жодне військо без прапора не вирушало в похід і не вступало в бій.

Історичні джерела донесли до нас досить скупі відомості про кольори Київської Русі. У 1910 році синій і жовтий кольори називали державними кольорами Давньої Русі, спадкоємницею якої була передусім Україна.

Одна з версій щодо давньої української традиції поєднання жовтого й синього кольорів. Згідно з нею слово "хохол", яким дехто зневажливо називає українців, - монгольського походження: "хох" - означає синій, голубий, небесний, "улу" - жовтий. Кінцева голосна редукується - маємо теперішнє звучання - хохол.

Для нашої, залитої світлом країни, жовтий і синій кольори є і були найбільш підхожі. Це чудесно зрозумів наш простий український народ, вимальовуючи свої хати спершу і синє, а затилля в жовте. Ці кольори давала народові любов до природи, яку він бачив саме в жовтій і лазуровій окрасі: золотистий степ, синє небо, синє море, ріки з жовтими очеретами та пшеничне поле - символ достатку.

..."Бій одлунав. Жовто-сині знамена

Затріпотіли на станції знов..."

Кожен, безперечно, пам'ятає ці слова з балади В.Сосюри. Адже саме з цього твору більшість громадян України вперше дізналися про саме існування національного прапора своєї держави. Прапори, як нас вчили, ворожого, націоналістичного, бо під ним, мовляв, воювали проти радянської влади й народу петлюрівці й бандерівці.

Зрештою, так багато з нас хто і вважав, глибоко не замислюючись над цим, аж поки навесні 1989 року синьо-жовті знамена не замайоріли на площах Львова, Тернополя, Івано-Франківська та інших міст Західної України, а відтак Києва, Харкова, Донецька, Сум. І тисячі тисяч людей поволі, поступово прозріли, довідавшись усю правду про цей прапор, що ніякий він не буржуазний чи вороже націоналістичний, а існує ще з часів Київської Русі, що під ним не один вік чесні сини і дочки народу нашого йшли здобувати волю і незалежність Україні.

Досі не стерлося відчуття в ті дні, коли "стало можна". Ідеш вулицею, уздовж якої,,... а також на будинках тріпочуть на вітрі синьо-жовті прапори - аж душа завмирає від великої радості й превеликого щастя. Не вистачало лише невеликій формальності, але і вона тепер відпала. 28 січня Верховна Рада нашої Республіки більшістю голосів проголосила синьо-жовтий прапор Державним Прапором України. Це велика подія і велика наша перемога. Ревно ж бережімо нашу святиню в стараймося ніколи й нічим не заплямувати її.

Вірш "Живи Україно"

Живи, Україно, живи для краси,

І сили, і слави, і волі.

Шуми, Україно, як рідні ліси,

Як вітер в широкому полі.

Довіку тебе не скують ланцюги

І руки не скрутять ворожі,

Стоять твої вірні сини навкруги

З шаблями в руках на сторожі.

Стоять, присягають тобі на шаблях

І жити, і вмерти з тобою,

І рідні знамена в кривавих боях

Ніколи не вкрити ганьбою.

Пісня "За Україну, за її волю"

Третя сторінка

Ведуча: Запрошуємо переглянути третю сторінку журналу, що присвячена золотому, непокірному тризубу:

Вірш Вс.Ткаченка "Тризуб"

Тризуб (як сокола, що йде в піке),

облюбував собі на ловах Рюрик.

І віщий князь Олег на вежах бурих

Лишав його зображення стрімке

На печенігів, половців у шкурах

Цей герб наводив жах - було й таке! -

І дерево життя змогло вінке

Не вимерзти в холодних кучугурах.

Сам Олександр здіймав Тризуб увись,

Як з півночі посунули колись

Навали шведів і тевтонів сила,

І коли схрестились грізно меч і спис,

А для наук йому розправив крила

Засновник Академії - Могила.

Про походження, ідею і значення знаку тризуба на Україні, як державного герба, національного знаку і релігійного символу, писали більш як 50 авторів. Як державний герб тризуб на синьому тлі був схвалений 12 лютого 1918 року малою радою в Коростені. Як герб тризуб залишився і в часи гетьманату, а далі й за Директорії. Від часу об'єднання УНР і ЗУНР державним гербом став золотий тризуб на синьому тлі.

Михайло Грушевський вважав, що лише УНР - "єдина спадкоємниця Русі на визнання знаку тризуба". І ось, 19 лютого 1992 року за пропозицією Президента України Л.М.Кравчука Сесія Верховної Ради затвердила малий герб України.

Вірш "Золотий непокірний тризуб"

Як птах золотий, в переливах

на прапорі має, горить.

Це знак наш, це фабрики й ниви,

Це символ, що будем ми жить.

Це хліб наш вугілля і цукор

Степи плодовиті, моря...

Це в праці змозолені руки,

Що подвигом завжди горять.

Це наша любов, наша мужність,

Вогняний порив боротьби,

Це наша згуртованість дружня,

Це пісня нової доби.

Це юність, це клич поколінням,

Що йдуть крізь життєву грозу,

Це слава твоя, Україно,

Золотий непокірний тризуб.

Четверта сторінка

Ведучий: "Довго нас недоля жерла,

Досі нас наруга жре,

Та ми крикнім: "Ще на вмерла,

Ще не вмерла і не вмре!"

Так, ви не помилилися, наступна сторінка нашого журналу присвячена національному Гімну України.

Яка краса: Відродження країни!

Ще рік, ще день назад

Пісня - душа народу, національний гімн - найвищий прояв його волелюбних прагнень, духовно-патріотичних устремлінь. Втративши свою державність, Україна кілька століть не мала і свого національного гімну, його заступали патріотичні пісні, що не охоплювали долі всього народу, розмежованого кордонами австро-угорської та російської монархії.

Яскравим виявом патріотично-національних почуттів українців єдиної нашої землі стала поява вірша поета й етнографа Павла Чубинського "Ще не вмерла Україна"

Жодному нашому творові української літератури не судилося така велична і... трагічна доля.

Велична, бо в ньому втілена споконвічна мрія народу стати суверенним, здобути волю, виражена незламна віра у відродження України.

Трагічна, бо понад століття пісню-гімн переслідували, вбивали, забороняли, та як не силкувались - не вбили.

Відроджуються, воскресають національні традиції України: її символіка, патріотичні та духовні гімни, серед яких і "Ще не вмерла Україна". Тисячі і тисячі синів українського народу з цим гімном на устах боролися за волю України, страждали у царських тюрмах, інші на заслання, гинули героїчною смертю у повстанських загонах.

з піснею-гімном пов'язані вікові поривання нашого народу до незалежності, яка в наш час стала реальністю. тому нова незалежна Україна обрала мелодію і слова пісні "Ще не вмерла Україна" за свій Державний гімн. Пісні, створеної діячами культури Наддніпрянщини і Галичини. Пісні, яка понад століття одухотворювала національно-духовні поривання народу до своєї незалежності, кликала народ до святої Волі. І от 15 січня Президія Верховної ради України затвердила музичну редакцію гімну України.

Ведучий: (зачитує) Указ Президії Верховної Ради України про Державний Гімн України.

Президія Верховної ради України постановляє:

Затвердити музичну редакцію Державного гімну України, автором якої є М.М.Вербицький.
Запровадити повсюдне виконання Державного гімну України, затвердженого цим Указом з 16 січня 1992 року.
Визнати таким, що втратив чинність указ Президії Верховної ради Української РСР від 22 березня 1978 року "Про державний гімн УРСР". м. Київ

15 січня 1992 року

Голова Верховної Ради України

І.Плющ

Гімн "Ще не вмерла Україна"

Вірш "Ти не загинеш, Україно!

Ти не загинеш, Україно!

І мова прадідна твоя,

Що кожне слово в їй перлина,

Не вмре повік. І світ-зоря,

Твоя зоря засяє

Поглянь - слов'янство оживає

І сили пробує свої: