Майстер-клас учителя-методиста

Тема: Творчий підхід до вибору методів і прийомів роботи над літературними жанрами на уроках читання в початковій школі

Мета: познайомити вчителів початкових класів з методами і прийомами роботи над літературними жанрами на уроках читання; показати систему роботи вчителя над літературними творами різних жанрів, шляхи поєднання традиційних та інноваційних методів і прийомів навчання; залучити вчителів до практики підбору методів і прийомів роботи над літературними жанрами.

Народне прислів’я говорить: “Читання – найкраще навчання”. Читання книг відкриває кожному дивовижний, багатоманітний світ людей і природи, всього, що нас оточує. Найбільшою мірою це стосується дітей. Учні початковий класів прилучаються до цього світу, саме на уроках читання. Метою читання в сучасній школі є формування першооснов читацької культури школярів, плекання творчого, національного свідомого покоління молоді засобами художнього слова. Саме це закладено в змістовій лінії Державного стандарту з читання «Літературознавча пропедевтика» та «Досвід читацької діяльності». Через художні образи діти збагачують свої почуття, емоції, пізнають різноманітність навколишнього світу. Одночасно відбувається їхній загальний мовленнєвий розвиток. Правильне опрацювання художнього твору сприяє єдності морального, розумового, естетичного виховання учнів і кожної особистості зокрема. А тому так важливо вчити дітей сприймати твори художньої літератури через активну естетичну діяльність. Художній твір є основою сучасного уроку читання, організація роботи з яким є складною справою для кожного педагога. Це зумовлено тим, що в кожному класі протягом навчального року діти ознайомлюються з творами різними за жанром, за обсягом, складністю. Це в свою чергу потребує від учителя творчого підходу до кожного уроку читання. Але від того, наскільки цілеспрямовано вчителеві вдається врахувати особливості сприймання учнями певного віку жанру, змісту, активізувати емоції, мислення, значною мірою залежить результат опрацювання твору, позитивного впливу його на всебічний, а особливо мовленнєвий розвиток дитини. Враховуючи художній жанр, вікові індивідуальні особливості сприймання його учнями певного віку, вчитель має вибрати ті види роботи над текстом, які б допомогли зрозуміти прочитане, уявити, засвоїти предмети і явища, картини в тому порядку й повноті, як прагнув того автор, подивитися на речі його очима, мислити його думками, переживати разом з ним, тобто дати дитині змогу виявити власний емоційно-естетичний відгук на зображене, не захоплювати поза текстовими асоціативними нашаруваннями, які можуть призвести до розладу авторської образно-емоційної структури. Різноманітна тематика текстів у “Читанках” подана творами різних жанрів: оповіданнями, віршами, казками, байками, нарисами, легендами, переказами, малими фольклорними формами. Тому важливо виробити в учнів уміння працювати з тестами творів різних жанрів, творчо сприймати їх, а також виховувати в молодших школярів художній смак, естетичне почуття, утверджувати основи моральності і громадянськості, творчого ставлення до слова. Оповідання – це невеликий художній твір. Художній тому, що в ньому дається словесний малюнок подій, пов’язаних з життям і діяльністю людей, або словесно малюється природа. Оповідання, представлені в читанках для 2-4 класів, умовно поділяють на дві групи: оповідання, у яких діють люди, та оповідання про природу і діяльність у ній людей. Першу з них при початковому ознайомленні з твором варто читати самому вчителеві. Другу – можна доручати учням, але не раніше, як у 3 класі. Цю диференціацію оповідань слід ураховувати і при введенні у навчальний процес мовчазного читання. Твори, насичені драматичними подіями (оповідання про людей), краще сприймаються в голосному прочитуванні. Оповідання про природу, які не мають виразного емоційного змісту, припустимо давати дітям для мовчазного первісного читання. Аналіз частин оповідання доцільно вести так, щоб самі діти приходили до відповідних опдій. Не відкидають можливості застосовувати питання, що спонукають дітей до репродуктивної відповіді, слід ширше застосовувати запитання, які змушують учнів думати, порівнювати, зіставляти, оцінювати, робити висновки. Не треба боятися, коли школярі по-різному оцінюють дії героїв. Не рекомендується одразу ж виправляти неправильну характеристику персонажа. Дати йому належну оцінку вчитель ще встигне. Куди важливіше провести з класом розмову про те, як діти розуміють його дії, чому саме так, а не інакше уявляється поведінка героя. Казка відома дітям з дошкільних років. ЇЇ привабливість – у сюжетності, таємничості, фантастичності. Діти з захопленням грають у вовків і лисиць, з любов’ю готують маскарадні костюми зайців і півників, а на дитячих ранках з інтересом відтворюють повадки улюблених казкових персонажів. Однак це не може служити підставою для того, щоб вважати, що учні розуміють специфіку казки як літературного жанру. Від них не слід домагатися наукового визначення казки, адже діти не усвідомлять його змісту, хоч, можливо, й запам’ятають формулювання. У початкових класах мова може йти лише про набуття загальних уявлень про казку і її відмінностей від інших творів. Дітям не слід говорити, що казкові події видумані. Умовність казки вони самі відчувають. Вона їм подобається. Вони і в класі ладні грати в придуманих казкових героїв. І це треба всіляко підтримувати. Текст багатьох казок піддається прочитуванню в особах. Методика рекомендує вчителеві скористатися цією можливістю: учні залучаються до діалогу. Діти сприймають це захоплено. Тому досить часто вдаються до власного фантазування – створення казок про звірів, а то й про навколишні предмети: столи, стільці, книжки, зошити. Завдання вчителя – всіляко заохочувати учнів до написання казок. У меморіальному музеї у Павлиші, де працював В.О.Сухомлинський, зберігається 80 томів казок, написаних учнями. Видатний вчитель вважав, що створення казок – не розвага, а засіб розумового й естетичного розвитку дітей. Увагу учнів можна привернути до особливостей будови казки. Кожна казка побудована по-своєму. Однак у казках як своєрідному жанрі є й певні закономірності. Навіть учні 1 і 2 класів легко схоплюють, що зачин казки відкривається переважно словами: “Жив-був” чи “Жили-були”, “Жив собі” або “Давно, давно це було”. Нехай і діти саме так починають вигадані ними казки. Неодмінною частиною казки є її кінцівка. У ній – результат усього здійсненого героями казки. Кінцівка більшості народних казок, як і їх зачин, є своєрідна: “Ось і казці кінець, а хто слухав – молодець”, “Казці кінець, а мені – меду корець”, “І стали вони жити-поживати та добра наживати” і інші. На композиційну частину казки доречно особливо звернути увагу дітей. Зробити це можна по-різному. Один з прийомів – поставити запитання: “Чим же закінчилась казка?”. Аналіз казок збуджує дітей до формулювання оціночних суджень. Це важливо для розвитку мислення молодших школярів. Наприклад, до наймолодших школярів автори читанки після прочитання казки “Колосок” звертаються із запитанням: “Як назвали мишенят? Як півника? Чому?” У відповіді дітей має прозвучати оцінка характеру казкових дійових осіб. Учні самостійно визначають характерні ознаки казкових персонажів: доброту, сміливість, чесність або боягузтво, чванливість, пихатість. При розгляді казок правомірно ставити запитання для узагальнень, роздумів такого типу: Чим приваблює вас казковий герой? Що відмінного ви помітили в дійових особах казки? За що ми цінуємо їх? У роботі над казкою широко застосовуються прийоми інсценізації й драматизації. Інсценізація – це переробка будь-якого твору (у тому числі й казки) для сцени або кіно. У захоплюючому творенні сценарію учитель дістане змогу працювати і над складанням плану, і над розвитком мовлення. Під драматизацією розуміють передачу подій, розказаних у прозовому чи віршованому творі, у драматичній формі, тобто в особах. Для драматизації підходять тексти казок “Дружні звірі”, “Лисичка і Журавель”. У цих випадках доречно скористатися масками, деталями костюмів героїв казок.

Серед етнічних жанрів фольклору, в яких ідейно-художніми засобами особливо яскраво відображена історія нашого народу, його світогляд і поетична культура, значне місце належить легендам, міфам і переказам. І тепер на Україні, мабуть, не знайти такого міста чи села, де б в людській пам’ятні не зберігалися чудові фантастичні історії про конкретних героїчних осіб, які там діяли. або реалістичні художні оповідання про них. З покоління в покоління передаються міфологічні розповіді про певні місцини, ріки, озера, ліси, гори, долини та історичні згадки про визначні події, що тут відбувалися. Легенда – народне сказання або оповідання про якісь події чи життя людей, оповите казковістю, фантастикою. Переказ – це невелике усне оповідання про визначні історичні події та їх героїв. Звідси випливає, що легенди і перекази доступні для сприймання учнів 3 і 4 класів. У підручниках з читання пропонуються легенди і перекази про героїчне минуле нашого народу, про походження назв міст, птахів, рослин, а також біблійні легенди. У них міститься значний пізнавальний і виховний потенціал. Діти щиро переживають горе і нещастя людей, дізнаються про традиції української народу, про рослинний і тваринний світ. Працюючи над легендою чи переказом, не слід випускати з поля зору вимог, які ставляться до всіх уроків читання: домогтися усвідомлення змісту.

У роботі над байкою методика рекомендує дотримуватися певних вимог. Особливості байки як жанру: - байка – твір художньої літератури, це – алегорична розповідь навчального характеру; - персонажі байок – тварини, птахи, риби; дійовими особами можуть бути люди і предмети; - байка складається з двох частин: зображення подій чи розповіді про них і повчання (мораль). У початковій школі немає можливості називати учням усі риси байки, але без пояснення окремих з них обійтись не можна. Так, у вступній бесіді вчитель назве одну з характерних рис байок – їх переважно віршований характер. Говорити ж в ознайомчій бесіді про алегоричність байки не варто. Немає потреби взагалі вживати цей термін. Повести розмову про цю істотну рису байки доцільно по завершенні аналізу описаних у ній подій. Нарис – це оповідний художньо-публіцистичний твір, у якому зображуються дійсні життєві факти, події, конкретні люди. Введення до читанок такого жанру творів методично виправдане. Вони розширюють пізнання учнів, оскільки їхня тематика різноманітна. Тут і розповідь про сьогоднішнє суспільне життя людей, про історію нашого народу, про гордість української літератури (“Тарас Шевченко” Д.Красицького, “І.Я.Франко” А.Кримського; “Древній Київ” та “Старовинне місто” Н.Забіли і інші). Матеріали цього жанру відкривають учням історію і сучасний навколишній світ. У цьому їх пізнавальне значення. Разом з цим вони містять великий виховний потенціал. Цю особистість нарисів учитель зобов’язаний використати в повній мірі для розвитку у своїх вихованців почуття любові до рідної Батьківщини, гордість за наш народ. Методика початкового навчання не передбачає окремих уроків для опрацювання малих фольклорних жанрів, таких як загадки, прислів’я, скоромовки. Вони вводяться в тканину уроку як супровідний матеріал, хоч і важливий, необхідний для роботи з молодшими школярами. Загадки, прислів’я, скоромовки урізноманітнюють прийоми навчальної роботи. Вони вносяться до навчального процесу елементи гри, що психічно виправдано в навчанні дітей 6-10 років. Їх слід використовувати як дидактичний матеріал при вдосконаленні техніки читання, виробленні літературної вимови. Нарешті, вони становлять суттєвий елемент розвитку мовлення і мислення. Із скоромовками і загадками діти ознайомлюються ще в дошкільному віці. Скоромовки вводяться як елемент вироблення орфоепічних норм, як засіб розвитку дихання, від якого залежить виразність читання і декламування. Скоромовку прочитують кілька разів: мовчки для ознайомлення; вголос – для колективної роботи над усвідомленням змісту. Спочатку читають повільно, щоб усі звуки називалися правильно, потім швидше, щоб подумати над правильним диханням, і, нарешті, максимально швидко – це вже весела гра, у якій кожен намагається не збитися і не зіпсувати скоромовку. Враховуючи позитивну роль скоромовок у навчанні молодших школярів, слід розширювати застосування їх у навчальному процесі, не обмежуючись лише тими зразками скоромовок, що представлені у читанках. Загадка – це мальовничий опис предметів, який треба впізнати, відгадати. Для першокласників читання загадок і прислів’їв – не тільки засіб розвитку мислення, а й предмет дидактичних вправ. Так, у роботі з шестилітными першокласниками загадку “Що за диво прилетіло – поле зразу почорніло? Не живий, а помагаю, замість тисячі лопат я копати землю рад” можна використати для вироблення правильної вимови, а також для вироблення навички “читати” розділові знаки. Як дидактичну вправу на вироблення правильної вимоги звука [дж] доцільно застосовувати прислів’я “Раді люди літу, бджола – цвіту”. У художніх творах письменник малює картини життя. Але малює не фарбами, а словами. У словесному змалюванні – особливість художніх творів. Естетичний вплив на читача справляють тільки твори високої художньої майстерності. Цілісність високохудожнього твору – у єдності форми і змісту. До усвідомлення цього повинен дійти учень початкової школи, аналізуючи художні особливості твору на основі розуміння його змісту.

Конспект та додатковий матеріал до уроку літературного читання

2 клас. Позакласне читання

Тема уроку: У світі казки чарівної

Мета уроку: закріплювати вміння розрізняти народну й авторську казки, удосконалювати техніку читання, пробуджувати бажання читати казки самостійно; розвивати пам̓҆ять, мовлення, уміння висловлювати власну думку і оцінювати вчинки головних героїв казок; виховувати віру в силу любові, дружби, добра і справедливості, прагнути до самовдосконалення.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: Науменко В.О. Перлинка: книга з літературного читання: додаток до підручника «Літературне читання» для 2 класу, слайди, відеоматеріали, картки, костюми для інсценування казки «Ріпка» І. Франка.

Хід уроку:

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА

1. Артикуляційна розминка Вітерець у лісі: ш-ш-ш Дзюркоче вода: дз-дз-дз Роздмухаємо вогонь: ф-ф-ф Якщо заблукаємо: ау-ау-ау Запросимо тишу: ц-ц-ц 2. Робота над скоромовкою Тишком – нишком вийшла мишка із нори. (промовляти на одному мовленнєвому видиху)

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Повідомлення теми і мети уроку Сьогодні ми вирушаємо до казкового зимового лісу на пошуки казок. Казка – це диво, де завжди добро перемагає зло.

ІV. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1. Бесіда Що таке казка? Які бувають казки? За якою схемою будується казка? 2. Гра «Упізнай казку» Робота за карткою до української народної казки «Рукавичка» Хто сховався в рукавичці? Хто не потрапив до неї? А хто зайвий ? Який зачин у казки « Рукавичка»? 3. Читання уривків з казок «Міньба», «Як дівчина короля перехитрила», «Жбан меду» окремими учнями. Гра «Впізнай казку за « голосом». 4. Інсценізація казки І. Франка «Ріпка» Чим авторська казка відрізняється від народної? Яка головна думка цієї казки?

ФІЗКУЛЬТХВИЛИНКА

5. Робота над казкою Г. К. Андерсена «Стійкий олов҆ яний солдатик» а) відео з мультфільма «Стійкий олов̓ яний солдатик» (танок героїні); б) бесіда - Хто автор цієї казки? Що ви знаєте з біографії казкаря? - Чому солдатика називають стійким? в) триразове читання уривку казки з переходом на незнайому частину. Читання ланцюжком г) вправа «Змінити сюжет» 6. Робота над казкою Ш. Перро «Червона шапочка» а) читання уривку казки (вправа «Розрізаний текст») б) назвати повтори в казці в) вправа на розвиток пародіювання «Казка навиворіт»

V. ПІДСУМОК УРОКУ

Наша подорож добігла кінця. Як потрапити у світ казки? Читати! Багато читати! І не тільки казки. Ще є оповідання, вірші, байки, п҆єси. В підсумку уроку ми склали сенкан. Створений на дошці сенкан казка народна, літературна навчає, виховує, розповідає вчить на світі жити жанр - Згадайте, якими можуть бути кінцівки в казках?

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Наступний урок позакласного читання проведемо за темою «Людина починається з добра» за творами В. Сухомлинського.

Додатковий матеріал до уроку

Аналіз казки «Хлопчик Валь» М. Слабошпицького 1. Перевірка розуміння прочитаного тестуванням. Робота в парах. Тест 1. Яке найзаповітніше бажання було у хлопчика? а) мати цікаву книжку; б) мати розумного собаку; в) мати багато друзів. 2. Кого зустрів хлопчик у лісі? а) собаку; б) диких тварин; в) гнома-чарівника. 3. Яким був собака? а) великим і волохатим; б) маленьким і волохатим; в) великим, чорним. 4. Чому собака жив самотньо у лісі? а) любив жити сам; б) утік від жорстокого хлопчика; в) заблукав у лісі. 5. Як склалися стосунки між хлопчиком і собакою? а) вони стали грати у футбол; б) інколи зустрічалися у дворі; в) стали друзями-нерозлийвода. 2. Характеристика дійових осіб казки. Робота в групах. Маленький Найстаріший Самотній Собака Великий Добре серце Чемний Гном Волохатий Розумний Знає людську мову Хлопчик Найдобріший Відданий друг Живе, щоб виконувати бажання

Памʼятки

Як аналізувати вірш?

1. Який це вірш?

2. Які рядки римуються? Вид рими. 3. Які художні засоби використано? (гіперболи, епітети, метафори). 4. Чи подобається вірш? 5. Який настрій створює цей вірш?

Як аналізувати байку?

1. Назвіть автора байки. 2. Розкажіть, як розвиваються події у творі (у фабулі байки). 3. Розкрийте алегорію байки. Яких людей змальовано в образах звірів, тварин, комах? 4. Яка мораль байки? Як ви її розумієте? Кого (або що) висміює твір? 5. Чого навчає байка? Як аналізувати оповідання 1. Хто автор оповідання? 2. Про що розповідається у ньому? Які події зображено? 3. Хто головний герой оповідання? 4. Чи зображено зовнішність героя? Як? 5. Які риси характеру свого героя розкрив автор? 6. Як автор ставиться до героя твору? 7. Чи є у творі ще персонажі (другорядні)? Якими змалював їх автор? 8. Які відомі вам художні засоби є у творі? Для чого їх використано? 9. Які почуття викликали у вас зображені події? 10. Чого навчає цей твір?